ЗМІСТ СТАТТІ:
У цьому впевнений Сергій Романович, який зіграв у серіалі «Чорнобиль: Зона відчуження» на каналі ТНТ хулігана і задиру Леху.
Текст: Ярослава Рибкіна · 21 жовтня 2014
Свого героя він грає так, немов сам виріс в підворітті і не вилазив з численних колотнеч дворового дитинства. Насправді актор настільки ж далекий від раздолбая Льохи, як Джеймс Бонд від містера Біна. До своїх 22 років він уже знявся в декількох фільмах і обзавівся твердими акторськими принципами. Наприклад, готовий відмовитися від ролі, якщо вона передбачає в кадрі поцілунки та інші інтимні моменти. А головне, сповнений рішучості втілити в життя свою заповітну мрію. Яка, до речі, викликає повагу: юний актор упевнений, що одного разу отримає «Оскара».
В силу мрії Сергій не сумнівається, і для цього у нього є всі підстави. Адже історія його шляху в кінематограф – реальне втілення сміливої до нерозсудливості дитячої фантазії.
В потрібний час в потрібному місці
– Років з десяти я мріяв стати актором. При цьому поняття не мав, як у кіно потраплю, але був абсолютно впевнений, що це станеться.
Я жив в Томську, в чотирьох тисячах кілометрів від Москви. Якось мама побачила в рухомому рядку по телевізору, що в проект «Чудова вісімка» відбираються енергійні талановиті діти. І ми вирушили на відбірковий тур до Новосибірська. Рівень таланту сотень претендентів оцінювали Аніта Цой, Владислав Галкін, Дмитро Харатьян. Обов’язковою умовою було знання англійської. Мови я не знав, але вивчив кілька фраз типу Mynameis, Iwasborn і так далі. І з цими «знаннями» постав перед журі. Вони задавали мені питання, а я, нічого не розуміючи, як мантри видавав завчені фрази. Вони хвилин десять наді мною іржали (напевно, до мене спілкувалися з набагато більш розумними і підготовленими дітьми), але в підсумку відбір я пройшов. Через пару тижнів ми вирушили в Москву на телегру «Чудова вісімка», яку вів Антон Макарський.
Наша команда не просто перемогла – шляхом SMS-голосування я був обраний в всеросійський «вісімку»! І тут з’ясувалося, що ця «вісімка» повинна їхати на саміт великої «вісімки» і виступати перед вісьмома президентами. Стало зрозуміло, навіщо потрібна англійська мова: нам роздали теми, присвячені таким глобальним проблемам, як СНІД, екологія і т. Д., І веліли підготуватися до них англійською. Три місяці я ретельно вивчав мову, але в підсумку так нічого і не вивчив. І коли у нас на саміті були дебати, я говорив, що дуже нервую, щоб не брати участі в дискусії і тим самим не виявляти обсяг своїх «знань». Мені було дико соромно! Але зате саме там, на саміті, я познайомився з Льошею Воробйовим, який в ту пору тільки починав свою кар’єру, і його продюсером Катериною Гечмен-Вальдек. Ми обмінялися контактами, і я поїхав до свого Томськ.
А коли мені було 15 років, мені несподівано подзвонили з Москви і сказали, що за рекомендацією Гечмен-Вальдек хочуть спробувати мене для проекту «Лагідний травень» на роль Юри Шатунова. Ми літали на проби з батьками рази три (за свій рахунок, а це, до речі, вельми недешево), і нам ніхто нічого не обіцяв. У підсумку через пару місяців нам подзвонили і сказали, що я затверджений. Це була моя перша роль у кіно – і відразу головна! Коли я вчився в 11-му класі, мене покликали в «Втеча», і паралельно зі зйомками я готувався до ЄДІ.
Мрійте – і все вийде!
– Потім був ВДІК, майстерня Ігоря Ясуловича. До другого курсу в моєму активі було вже п’ять картин, і тут сталося ще одне диво – я потрапив у фільм «Матч» з Сергієм Безруковим. Треба сказати, що я захворів акторською професією після того, як подивився «Бригаду». Особливо мені там подобався Безруков. Він же просто нереально зіграв свого Сашу Бєлого! Дізнавшись, що готується до запуску фільм за участю Сергія, я через сайт повідомив кастинг-директору, що зіграти з Безруковим – моя мрія. Природно, доклав свої фотопроби і фільмографію. І ось через півроку мені дзвонять і кажуть, що я запрошений в «Матч» зіграти брата Безрукова. У мене була справжня істерика: я зрозумів, що якщо чогось дуже хотіти, це дійсно збудеться.
Зараз мрію попрацювати разом зі своїми голлівудськими кумирами Крістіаном Бейлом і Томом Гарді. У них в кадрі така енергетика! А для мене це в акторі головне. Мрія знятися з Крістіаном і Томом неодмінно збудеться, бо це моя мета. Я ще не знаю, як її здійсню, але так буде. Я намітив собі термін до 2019 року. Ну, а якщо не вкладуся – просто зрушу терміни. Зараз поки підтягую свою англійську. Повинен же я себе впевнено почувати на церемонії «Оскара», який одного разу отримаю!
З перших вуст
– У роботі над роллю Льохи я використовував голлівудську методику. Орієнтиром для мене служив Крістіан Бейл у фільмі «Боєць». Яка у нього крута моторика, як він рухається! Я спробував в «Чорнобиль» скопіювати його пластику, погляд, міміку. Він грає свого ізгоя в «Бійці» з відкритим ротом, ось і у мого Льохи весь фільм рот не закривається.
– Перш у мене були серйозні драматичні ролі: максималіст-підліток або юнак, який втрачає батька. Мені ж хотілося більше гротескної характерною ролі. А в ролі Льохи можна було реалізувати безліч акторських фішок, чим вона мене і зачепила. А ще більшість трюків в серіалі я виконав сам. Так би мовити, віддав данину Джекі Чану.
– Вільний час займаюся коучингом з особистісного розвитку, а також ходжу в гойдалку. Треба підтримувати себе у формі. Наприклад, мій герой в «Екіпаж» – паркурщик, і в кадрі я роблю стрибки, сальто та інші ефектні елементи. Допомагає і акробатична підготовка: в дитинстві я займався акробатикою.
– Я одружений. Моя дружина не з сфери кіно, вона веб-дизайнер. Так я б ніколи і не одружився на актрисі! Просто, знаючи свій божевільний темперамент, впевнений, що в родині досить одного божевільного.