Масова імміграція українців до Італії, яка за останні десять років нерідко спустошила цілі села, особливо в Західній Україні, викликає, безумовно, жалість, тугу, роздратування і скарги на долю, на власну державу, на її владу і на її нездатність забезпечити людей роботою. Але у кожної біди є різні аспекти і багато хто з них – хороші. Так, в Україні ми навіть близько не маємо тієї взаємної підтримки та взаємодопомоги, яку мають наші заробітчани в Італії.
Які розміри імміграції українських заробітчан в Італії – питання складне, оскільки більшість з них знаходяться і працюють там нелегально і ніде не реєструються. Тому не існує точних даних, скільки наших земляків проживає в Італії, але приблизна мінімальна цифра може скласти один мільйон.
Як повідомила «Українська газета в Італії», в 2010 році в Італії прибуло 20 тисяч українців, що, в свою чергу, склало 3.5% від загального числа східноєвропейських іммігрантів. Легалізувалися в 2010 році 27 000 українців. Найбільше і головне місто концентрації українського народу в Італії – це Рим, багато українських людей також в Неаполі і в Мілані.
Міжнародна гуманітарна організація «CARITAS» в 2011 році опублікувала своє дослідження імміграції зі Східної Європи в країни Євросоюзу. Дослідження показало, що 90% українських іммігрантів в Італії – це жінки молодого та середнього віку (36-55 років), що працюють в сім’ях.
Більшість знаходяться в Італії менше 5-ти років і не цікавляться стабільним робочим місцем, тому що в Україні залишили свої сім’ї і вважають своє перебування на території Італії тимчасовим. Тільки одна з вісімнадцяти опитуваних живе разом з власними дітьми. Дітям, яких іммігрантки залишили вдома, від 8-ми до 22-х років.
Дві третини опитаних мають середню або вищу освіту – це в основному висококваліфіковані фахівці: вчителі, інженери, медичні працівники, економісти, бухгалтери. В Італію виїхали в основному представники таких професій: вчителі – 15,1%; сектор економіки – 13,9%; інженери – 12,3%; медичні працівники – 10,3%; торгова сфера – 8,8%; представники робітничих професій – 4,7%.
Крім окремих випадків, всі поїхали з економічних причин і зараз є фінансовими донорами своїх сімей. Добудувати будинок, вивчити дітей, купити квартиру або машину, заробити засоби на початок невеликого бізнесу в Україні – це основні мотиви приїзду трудових іммігрантів в Італії. І втілити такі плани в життя виявляється непросто, оскільки заробітки за кордоном несе важкий моральний і фізичне навантаження: вивчення нового незнайомої мови, нове середовище, необхідність соціалізації, віддаленість від власної сім’ї.
Є багато випадків, коли люди не могли впоратися з усім цим навантаженням і за кілька місяців, не витримуючи, поверталися додому з неврозами, депресіями і всякими іншими розладами психіки та здоров’я. У кожного українського-іммігранта в Італії свій шлях і своя історія заробітчанства, але ні в одного вони не є легкими або безболісними.
При таких важких умовах праці та життя на чужині українські працівники знаходять надію і підтримку один в одному. Не полишаючи жодного новоприбулого наодинці зі своїм горем і тугою, українці утворюють релігійні і соціальні громади, де кожен може розраховувати на необхідну йому допомогу.
Велику роль у створенні такої громади відіграє церква, яка, крім щотижневі служб, влаштовує подорожі по святих місцях, безкоштовні курси для вивчення мови, допомагають знайти роботу, зібрати гроші на дорогі операції тощо. Крім того, церква збирає засоби для закупівлі одягу та іграшок в дитячі будинки в Закарпатській, Івано-Франківській та інших областях, а також для пожертвування українським храмам.
Крім церкви, соціалізації українців сприяють різні культурні і гуманітарні українські та італо-українські асоціації, як, наприклад, асоціація під керівництвом Маріо Тронка, що організовує на площі біля станції метро Ребібія в Римі тисяча українців щонеділі.
Переживання і осмислення спонукають людей до творчості, і багато хто з наших заробітчан пишуть вірші і прозу, повні тугою по будинку і сім’єю; багато з них увійшло до збірки «Слово, народжене на чужині», який упорядкувала Ольга Тарасюк. Також видаються друковані ЗМІ: «Verso la luce» ( «До світла»), «Українська газета в Італії», що описують повсякденне життя, проблеми і порадості українців в Італії.