ЗМІСТ СТАТТІ:
Розповідаючи про своє життя, ми звертаємо увагу на те, що здається нам головним, залишаючи багато епізодів «за дужками». Але на зустрічі з наративних консультантом з’ясовується, що саме ці деталі допомагають розповісти про себе нову історію – і стати іншим, залишаючись при цьому самим собою. Про метод наративної терапії розповідає психотерапевт Катерина Жорняк.
Текст: Катерина Жорняк · 25 вересня 2007
Ми народжуємося на світло, не маючи про себе інформації. Потім від оточуючих дізнаємося своє ім’я та стать, переваги і недоліки, крок за кроком разом з іншими людьми створюючи, «конструюючи» себе. Створювати себе і значить писати історію свого життя. А вона триває, і різним подіям ми надаємо вже певний сенс: враховуємо факти, які збігаються з нашими сформованими уявленнями про себе, і не помічаємо інші. Ми немов прагнемо до того, щоб всі сюжетні лінії нашої життєвої історії були між собою узгоджені.
Андрія та Ігоря затримав в автобусі контролер і взяв з обох штраф. Андрій похмуро задумався про те, що йому ніколи і ні в чому не щастило. Ігор же виглядав задоволеним: «Єдиний контролер за цілих три місяці!» Здавалося б, юнаки потрапили в однакову ситуацію, але Андрій вважав себе жертвою обставин, а Ігор – переможцем; сенс одного і того ж події для них виявився різним. Ігор виріс в небагатій родині і в дитинстві багато хворів. Але потім виграв міжнародну стипендію, вступив до престижного вузу, і сьогодні всі вважають його успішною людиною. Згадуючи дитячі хвороби, самотність і невдачі, Ігор каже: «Я звик справлятися з труднощами». Андрій в дитинстві теж хворів; бабуся часто називала його «нашим лишенько», мама – «бідним дитиною», тато – «непорозумінням». У дитячому садку, школі хлопчика теж критикували. Вже знаючи про себе багато поганого, він запам’ятовував негатив, тому що вірив: це правда. Андрій теж отримав міжнародну стипендію, але вважає це випадковістю на тлі попередньої ланцюжка подій, які він називає невдачами. В історії життя Андрія, написаної ним самим за допомогою оточуючих, всі події свідчать про те, що він – жертва. Але юнак міг би перестати відчувати себе невдахою, звернувшись до наративного терапевта і змінивши власне уявлення про себе.
Кому це потрібно
Наративний метод з’явився на початку 80-х років минулого століття в Австралії; в Росії наративні консультанти почали працювати близько п’яти років тому. Narrative в перекладі з англійської означає «розповідь», «оповідання». Розповісти про своє життя так чи інакше здатний кожен: до наративного консультанту можуть звернутися будь-яка людина або група людей, якими б не були їхні проблеми. Консультанти працюють і з пацієнтами, яким поставлені психіатричні діагнози, і з зовсім маленькими дітьми – при цьому використовуються малюнки або іграшки. Наративний підхід активно застосовується в сімейної терапії – на сьогоднішній день це провідний напрям в цій області.
ПЕРЕПИСАТИ СВОЮ ІСТОРІЮ
Наше життя складається з безлічі подій, але зазвичай ми звертаємо увагу на ті з них, які підтверджують вже сконструйовані нами історії – наративні консультантів називають їх «домінуючими». А епізоди, які суперечать їм, ми вважаємо випадковими.
У 13-річної Галини вже склалася домінуюча історія про те, що вона сором’язлива і замкнута дівчинка. Вона добре запам’ятала той день, коли розподіляли ролі в шкільному спектаклі: Галя дуже хотіла грати в ньому, але не зважилася про це сказати. За кілька місяців до цього вона подала заявку на участь в телевізійному конкурсі, а влітку познайомилася з компанією хлопців. Але цими епізодами не було місця в головній історії Галі про себе сором’язливою, і дівчинка не звернула на них уваги.
Через кілька років Галина розповіла наративної консультанту про те, що у неї проблеми на роботі і в особистому житті, а все тому, що вона завжди була замкнутою. Консультант ж, ставлячи питання, допоміг їй пригадати в деталях, наділити новим змістом епізоди, які не вписуються в звичну і вже не влаштовує дівчину історію (на мові наративного методу – «проблемно-насичену»). Звичний погляд на себе «Я замкнута і не вмію спілкуватися» змінився альтернативним «Я цікава іншим людям, а вони – мені».