Якщо ваш постреленок коротає вечори за комп’ютером, а позбавлення приставки для нього – найгірше покарання, у нас є для вас новини.
Текст: Наталія Евгеньева · 25 вересня 2018
Є думка, що відеоігри негативно впливають на розвиток і психологічний стан дитини, виробляють погані нахили і агресію. Але чи так це насправді? Дитина-ігроман – це ще не привід для глибоких переживань, часом таку тенденцію можна назвати цілком позитивною. Звичайно, якщо мова йде не про глибоку залежності (яка навряд чи є у молодшого або середнього школяра), а про захоплення, яке ви вважаєте надмірним. Разом з фахівцями PlayStation і дитячим психологом Наталією Шамаєва ми вирішили розібратися, чи такий страшний чорт, як його малюють.
Гра – творчий процес. Педагоги і психологи давно говорять: кращий спосіб навчити дитину чомусь – подати інформацію через гру. Адже ігри сприяють розвитку когнітивних і творчих здібностей, вдосконалюють пам’ять, вчать розумно оцінювати ситуацію і приймати правильні рішення, підвищують навички читання і концентрацію. Батькам, які бажають отримати з захоплення дитини максимальну користь, потрібно переконатися, що дитина не посвячує ігор весь свій вільний час. Якщо витрачати на ігри не більше однієї години на добу, чергувати їх з активними заняттями, про негативні наслідки можна не турбуватися.
Гра – інструмент розвитку. У будь-якої гри є певні обмеження за віком, і важливо пам’ятати, що далеко не кожна з них підходить для незміцнілих умів. Однак, переконавшись, що діти не мають доступу до небажаного контенту, а сама гра прийнятна для дітей та розмежовано відповідно до зазначеного рейтингу, можна бути впевненим, що вона не тільки не загрожує ризиком травмувати дитячу психіку, але й може виконувати розвиваючу функцію. Найчастіше в рамках гри дітям доводиться розгадувати загадки, приймати рішення, вибудовувати логічні ланцюжки і так далі. Крім того, допомогти дитині розвиватися за допомогою ігор можна, почавши фантазувати і придумувати нові ігрові теми. Наприклад, цікавим заняттям може стати малювання героїв і їхніх пригод на папері або піску; моделювання фантастичних світів з паперу, пластиліну, тканини, дерева і т. д.
Гра – спосіб самореалізації. Захоплення іграми в майбутньому може перерости і в професійне хобі, яке відкриє вашій дитині можливості для кар’єри в області розробки ігор. Сьогодні він захоплено грає – завтра вже створює гру сам і підкорює нові горизонти, почерпнув натхнення в улюблених історіях і у їхніх творців. Основне завдання батьків – знайти оптимальний баланс і не ігнорувати ідеї і мрії дитини. Спробуйте урізноманітнити його вільний час, надавши можливість виразити себе не тільки в грі, але і в більш серйозних активностях, будь то спортивні гуртки чи художні та музичні школи.
Гра – спосіб налагодити стосунки в родині. Всупереч загальному переконанню гри не провокують жорстокості в дітях. Справжні винуватці – спілкування з поганою компанією або проблеми в сім’ї. Найчастіше причиною надмірної схильності ігроманії є прагнення дитини піти від реальності, від будь-яких існуючих проблем, почуття неспокою або провини. Якщо ви помітили, що захоплення іграми починає переростати в залежність – не поспішайте відразу ж навантажувати дитину строгими заборонами і обмеженнями, не поспішайте звинувачувати його захоплення у всіх бідах. Краще поговоріть з ним і з’ясуйте, в чому саме криється справжня проблема: можливо, йому просто не вистачає елементарної уваги з вашого боку.
За допомогою ігор можна швидше налагодити стосунки в родині: влаштувати спільний турнір, наприклад. Вибирайте гру все разом – з цього можна навіть влаштувати шоу з презентацією кожним членом сім’ї того розваги, що йому подобається. Заодно прокачати вміння формулювати думки і впевнено виступати на публіці.
Придумайте нагороду для переможця. Може, пиріг? Шоколадний кубок? Сертифікат в книжковий магазин або нові ролики? Все залежить від того, що здасться найціннішим більшості з вас. Передбачте втішні призи. Одним словом, варто тільки втягнутися, і вся сім’я зайнята однією справою. А хіба не цього деколи так бракує?